Звичайно, невдячна ця справа - вдаватись до подробиць, за що отримував керівник догану за доганою, назбиравши їх, як кожух реп`яхів, однак заради об`єктивності на деяких варто зупинитись. Ось наказ начальника облуправління юстиції А. Голосія від 25 січня 2000 року, яким пану Денисову оголошено догану за виявлені порушення в порядку обліку та використання депозитних коштів. Він називаєтеся ^«Про дисциплінарну відповідальність Денисова Г.» і присвяченій гучній історії з викраденням комбайна "Лектра-2", арештованого за рішенням суду у фірми «Дако».  «Прозівали» агрегат підлеглі Германа Володимировича, при яких обставинах - залишається загадкою, тільки крадіїв, за чутками, шукають і посьогодні. Втім, це був не перший випадок, коли за чиюсь халатність розплачувалась держава. Приблизно за рік до цього, а саме 10 квітня 2002 року  Господарський суд відшкодував з Держказначейства 308 332 гривень на користь приватного підприємця Г., як вказано у рішенні суду, за заподіяні незаконні дії працівників ДВС Соснівського райуправління юстиції.

Ще один наказ про застосування до Денисова чергового стягнення з’явився у травні 2004 року. Підставою для цього стала
постанова колегії Черкаського обласного управління юстиції, у якій говорилося про те, що у діяльності відділу ДВС Соснівського райуправління юстиції, мають місце грубі порушення законодавства при виконанні проваджень, тяганина при виконання рішень суду, неуважне ставлення до громадян, а у деяких випадках— порушуються їхні права.     

2005 року -  вже в ранзі начальника ДВС Черкаського  міського управління юстиції - Денисов «виклопотав» собі дві догани. Першу - за результатами цільової перевірки діяльності служби та виявлені при цьому грубі порушення. Другу – за перевищення власною персоною владних повноважень. Зокрема,  ледве встигнувши сісти в нове крісло, пан Денисов видав наказ про створення в міському управлінні канцелярії. Завідувати цією установою була призначена старший державний виконавець О. Радько. Ні перше, ні друге начальник робити не мав права, оскільки організаційно-штатна структура та штатний розпис підрозділів ДВС є виключною прерогативою обласного управління і юстиції. Також сильно занесло Денисова на повороті, коли він одним розчерком пера відправив у відставку начальника відділу реєстрацій актів цивільного стану Придніпровського району Л. Ляшко, поставивши на заяві останнього візу, з якої випливало, що, начебто, він, Денисов, є в.о. начальника міського управління юстиції, хоч відповідного наказу з цього приводу в управлінні ніхто не видавав. Втім, це були безневинні пустощі порівняно із історією старшого державного виконавця Н. Алієвої, оштрафованої Соснівським районним судом за корупційні діяння. Отримавши на руки ухвалу про притягнення підлеглої до адміністративної відповідальності, Денисов ходу далі їй не дав. Усі його пояснення звелися до того, що Н.Алієва, буцімто, мала право на апеляцію, тому він не вважав за потрібне поспішати. Щоб так витлумачувати вимоги Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про державну виконавчу службу» - такого в практиці облюсту ще не було.

У вхідних документах Міністерства юстиції за 2005 рік зафіксований офіційний запит народного депутата Г.Омельченка стосовно письмового звернення громадянки м. Черкаси  Л. Сверчкової. Його зміст зводився до наступного: під час відвідування жінкою відділу ДВС його начальник Г.Денисов спочатку накинувся на неї з грубою лайкою, а потім, наздогнавши відвідувачку на східцях, наніс їй удар кулаком в обличчя. За фактом рукоприкладства Л. Сверчкова звернулася до чергової частини Придніпровського РВ УМВС, де уповноважений карного розшуку надав потерпілій направлення до медичного експерта для огляду, що було підтверджено актом № 578. Того ж дня жінка звернулася із заявою до прокурора Черкаської області, про що було відмічено у журналі. Тож нардеп Г.Омельченко зажадав від міністра службового розслідування та вирішення питання про перебування пана Денисова на займаній посаді.

Яка була реакція Р.Зварича на депутатський запит, наразі невідомо, очевидно, його було покладено під сукно, оскільки Денисов наприкінці того ж року пішов із служби у зв’язку, як уже було сказано, з ліквідацією відділу ДВС. А що обласна прокуратура? Як розповіла Л.Сверчкова, спочатку та визнала її потерпілою, але потім, коли Денисов став депутатом Черкаської міськради від Партії регіонів, справу про її побиття чи то закрили за «відсутністю складу злочину», чи то... загубили в надрах самої прокуратури, що змушує жінку знову оббивати пороги правоохоронних органів! Звичайно, не міністру з‘ясовувати, чим  прославився у минулому той чи інший висуванець на хлібне місце, для цього є помічники. Але це не звільняло О. Лавриновича від необхідності перед призначенням Денисова на посаду начальника головного управління юстиції Черкаської області хоч одним оком глянути в його досьє. Тим паче, коли взятий рішучий курс на те, щоб у владі були «високі професіонали». Проте не виключено, що пан міністр володів необхідною інформацією, коли підписував наказ. Інакше не направляв би наприкінці березня 2007 року в Черкаси на ім’я Денисова вітальну телеграму з нагоди його 43-річчя, де є такі слова: «Глибокі фахові знання, принциповість, наполегливість, цілеспрямованість дають змогу Вам успішно розв’язувати складні проблеми в непростих умовах сьогодення... З повагою Олександр Лавринович».

Коментарі, як мовиться, зайві.

Олексій Зуб